А  Д  В  О  К  А  Т
Г Р И Ц Е Н К О
Людмила Олександрівна
(067) 218-37-23     (093) 388-03-38
UA RU EN
Стаття
18.05.2015

Позбавлення батьківський прав: аналіз законодавства, підстави, алгоритм дій, практичні аспекти, судова практика, детальні поради та проблемні моменти

Що робити, коли батько чи мати Вашої дитини, виконують несумлінно, або взагалі ніяк не виконують свої батьківські обов’язки? Які способи впливу на них існують? Та що робити, якщо жоден із цих способів не дає результату? Як позбавити батька/матір, які ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо дитини, батьківських прав?

З такими питаннями часто звертаються до органу опіки та піклування та до адвокатів одинокі матері/батьки, коли тривалий час після розлучення, той хто пішов із сім’ї не надає жодної допомоги по утриманню дитини, спілкування з нею не підтримує та взагалі уникає будь-яких контактів з колишньою сім’єю. Влаштовуючи своє нове життя, батько/мати дитини іноді забувають про те, що діти не винні у тому, що стосунки між батьками не склалися, та потребують однакової уваги як від батька, так і від матері.

Інше питання, коли сім’я, в якій виховується дитина – неблагополучна, тобто або обоє батьків, або один із них, зловживають шкідливими звичками, абсолютно не цікавляться дитиною, експлуатують її як робочу силу тощо. Як захистити інтереси дитини в цьому випадку?

В Україні законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Декларації ООН прав дитини (1959р.), Конвенції ООН про права дитини (1989р.), міжнародних договорах, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, Сімейному кодексі України, а також інших нормативно-правових актах, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Як зазначено в Декларації ООН прав дитини (1959р.), «дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості».

Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001р. передбачає, що кожна дитина має право на достатній життєвий рівень. При цьому, виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

Згідно ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина, яка не проживає з одним чи обома баткьамми, має право підтримувати на регулярній основі особисті та прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Визначення поняття «позбавлення батьківських прав» міститься в Постанові Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», відповідно до якої позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов’язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об’єктивного з’ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею ст. 150 Сімейного кодексу України від 10.01.2002р. (далі — СКУ) визначені обов’язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Згідно п. 16 Постанови Пленуму ВСУ № 3 від 30.03.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов’язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування; медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов’язками. Забезпечення права дитини на належне батьківське виховання (передбачене ст. 152 СКУ) дає дитині право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій, а у разі досягнення дитиною чотирнадцяти років — звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду. Якщо дитина ще не досягла 14-річного віку в її інтересах таке звернення до суду може бути ініційоване одним із батьків, опікуном, піклувальником, особою, в сім’ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров’я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла 14 років (ст. 165 СК України).

Також згідно з ч. 2 ст. 258 СК та ч. 2 ст. 262 СК баба, дід, сестра, брат, мачуха, вітчим мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних осіб (внуків тощо) до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.

Звичайно, якщо є обов’язки, то є і відповідальність. Так, відповідно до ч. 4 ст. 155 СКУ ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом, а саме: ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984р. «Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей», ст. 166 Кримінального кодексу України від 05.04.2001р. «Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування», ст. 164 Сімейного Кодексу України від 10.01.2002р. «Підстави позбавлення батьківських прав».

Відповідно до ст. 157 СКУ питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Проте, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні та утримувати спільно з іншим з батьків до досягнення нею повноліття – ст. 180 СК України.

Статтею ст. 181 СКУ встановлено способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину. Так, способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. Крім цього, за рішенням суду можна присудити кошти на утримання дитини (аліменти) у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

В разі злісного ухилення батьком (найчастіше), матір’ю, або обома батьками від виконання своїх батьківських обов’язків по вихованню дитини та її утриманню, особи, визначені ч. 2 ст. 258 СК та ч. 2 ст. 262 СК вправі звернутися до органу опіки та піклування, а особи, визначені ст. 165 СК – до суду, із заявою про позбавлення батьківських прав батька, матері, або обох батьків щодо дитини.

Частиною 1 статті 166 СКУ визначені правові наслідки позбавлення батьківських прав. Так, особа, позбавлена батьківських прав:

1.втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов’язків щодо її виховання;

2.перестає бути законним представником дитини;

3.втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім’ям з дітьми;

4.не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;

5.не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов’язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);

6.втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з іншого – заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов’язки стосовно дитини. Найчастіше така ситуація виникає в разі, коли подружжя розлучається, дитина залишається проживати з матір’ю, а батько самоусувається від виконання своїх батьківських обов’язків: з дитиною не спілкується, її життям та здоров’ям не цікавиться, має значну заборгованість по сплаті аліментів, або своєю поведінкою негативно впливає на дитину. Також позбавлення батьківських прав доцільне у випадку, коли сім’я є неблагополучною, перевага в сімейних цінностях надається не дитині, а шкідливим звичкам, що мають ознаки залежності, таким як алкоголь, наркотичні засоби тощо. В таких випадках органом опіки та піклування ініціюється позов про позбавлення батьківських прав щодо обох батьків.

Зазвичай, подання позовів про позбавлення батьківських прав зумовлене бажанням убезпечити дитину від майбутніх позовів одного з батьків, який не виконує своїх батьківських обов’язків, про стягнення аліментів на своє утримання та у випадках усиновлення. Проте, в даному випадку, слід не забувати про наявність ст. ст. 204 (Звільнення дочки та сина від обов’язку утримувати матір, батька) та 219 СК (Усиновлення дитини без згоди батьків), які дають змогу, не вдаючись до застосування крайніх заходів цивільно-правового впливу, врегулювати дані спірні правовідносини.

Позбавлення батьківських прав є крайньою мірою та можливе виключно на підставі рішення суду.

Частиною 1 ст. 164 СК встановлено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав, якщо вона, він:

1.не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2.ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини;

3.жорстоко поводяться з дитиною;

4.є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5.вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6.засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Друга підстава займає найбільш питому вагу серед інших, визначених ч. 1 ст. 164 СК. Згідно п. 16 Постанови Пленуму ВСУ № 3 від 30.03.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі — Постанова Пленуму ВСУ № 3 від 30.03.2007р.) ухилення батьків від виконання своїх обов’язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема:

•не забезпечують необхідного харчування;

•медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання;

•не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення;

•не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей;

•не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу;

•не створюють умов для отримання нею освіти.

Ці обставини можуть доказуватися, зокрема:

•рішенням суду про стягнення пені по аліментам та/або додаткових витрат на дитину,

•рішенням суду про надання дозволу на виїзд дитини за кордон,

•нотаріально посвідченою згодою про позбавлення батьківських прав,

•письмовими листами щодо відмови у наданні утримання чи не бажання спілкування з дитиною,

•актами Служби у справа дітей про проведені профілактичні бесіди з одним з батьків.

•протоколами про вчинення адміністративного правопорушення за невиконання батьківських обов’язків, вироком за ухилення про сплати аліментів,

•довідкою з державної виконавчої служби про значну заборгованість по сплаті аліментів (біля 20-40 тис.грн),

•висновком психолога (наприклад, що дитина взагалі не знає свого батька),

•свідчення свідків про ставлення батьків до дитини.

Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Якщо вже матір’ю, батьком, опікуном чи піклувальником, іншою відповідальною за дитину особою, або самою дитиною, якщо вона досягла 14 років, прийнято рішення про позбавлення батьківських прав обох, або одного з батьків, статтею 165 СК України визначено право звернення таких осіб з позовом про позбавлення батьківських прав безпосередньо до суду. ОДНАК, практика судів щодо відкриття провадження в справах даної категорії швидше негативна, аніж позитивна.

Справи про позбавлення батьківських прав розглядаються в позовному провадженні та пред’являються, відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України – за місцем проживання відповідача або одного з них, якщо позов подається до обох батьків (ч. 1 ст. 113 ЦПК). В разі об’єднання в одному позові вимог про позбавлення батьківських прав (та інших вимоги щодо захисту прав дитини) з вимогою про стягнення аліментів, такий позов може подаватися за вибором позивача згідно з ч. 1 ст. 110 ЦПК.

Незважаючи на те, що Сімейним кодексом України передбачена можливість звернення з відповідним позовом відразу до суду, а вже суд в порядку виконання вимог ч. 4, 5 ст. 19 СК самостійно витребовує від органу опіки та піклування письмовий висновок про доцільність позбавлення батька/матері або їх обох батьківських прав, суди, як правило, надають позивачеві незначний термін для усунення недоліків (ч. 1 ст. 121 ЦПК України), який не перевищує 5 днів. В разі невиконання вимог суду у визначений строк, на підставі ч. 2 ст. 121 ЦПК України така позовна заява вважається неподаною та повертається позивачеві. Відповідно до ч. 5 ст. 121 ЦПК Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Тому, як свідчить практика, перед зверненням до суду, позивачеві необхідно звернутися спочатку до органу опіки та піклування із заявою про складання висновку про позбавлення батька/матері або їх обох батьківських прав щодо дитини. Такий висновок приймається Комісією з питань захисту прав дитини, яка керується в своїй діяльності Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини». Засідання комісії проводиться щотижня.

Складність в дотриманні строків (в разі виконання вимог ухвали про залишення позову без руху для усунення недоліків) полягає в тому, що до заяви про складання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав батька/матері або їх обох відносно дитини необхідно подати пакет документів, збір яких також займає практично декілька тижнів (інколи й місяців).

До переліку документів, необхідних для подачі заяви про складання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав батька/матері входять:

1.Пояснююча записка заявника. – Якщо заявником являється дитина, яка досягла 14 років, вона подає і заяву про складання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав і пояснюючу записку з повним викладом обставин, що підтверджують злісне ухилення батьків, або одного з них батьківських прав, в чому воно виражається та як довго такі обставини маються місце.

2.Пояснюючі записки від родичів, сусідів (4-5) щодо того з батьків, якого позбавляють батьківських прав. – Такі пояснюючі подаються найближчими родичами та друзями, хрещеними батьками дитини, якщо вони тісно спілкуються, бабусею, дідусем та сусідами того з батьків, щодо якого подано заяву. До пояснюючих обов’язково подаються копії паспорту з відміткою про реєстрацію. Загалом проблеми в отриманні свідчень від родичів та близьких немає, однак, іноді, бабуся та дідусь того з батьків щодо кого розглядається питання про позбавлення батьківських прав, не згодні з рішенням про позбавлення батьківських прав їхньої дитини щодо онука чи онуки, а тому відмовляються писати такі пояснюючі, або пишуть навпаки позитивні відгуки, що нібито батько/мати дитини, хоча й не сумлінно, але виконує свої батьківські обов’язки. Вагомою підставою для позитивного висновку комісії є наявність значної заборгованості по сплаті аліментів та наявність у батька/ матері іншої сім’ї та дітей, з якими він/вона проживають постійно та, безумовно, відсутність контакту батька/матері з дитиною.

3.Акт обстеження житлово-побутових умов проживання дитини, характеристика на неблагополучного батька/матір, характеристика на дитину, які видаються адміністрацією навчального закладу, де навчається дитина. – Дані характеристики свідчать про невиконання батьком/матір’ю своїх батьківських обов’язків: участь у житті дитини, відвідування батьківських зборів, оплата за навчання та розвиток дитини, відвідування шкільних святкових заходів, зацікавленість у навчальних досягненнях дитини та спілкуванні з нею взагалі.

4.Довідка про склад сім’ї та прописку дитини, яка видається службою утримання будинку або головою квартального комітету, в разі проживання дитини в приватному будинку. – Як правило дитина прописана з тим із батьків, з ким вони насправді проживають.

5.Довідка про стан здоров’я дитини (комісія лікарів). – Довідка про стан здоров’я дитини вказує на якість виконання своїх батьківських обов’язків того з батьків, з ким вона проживає, та визначає розмір необхідної уваги дитині та коштів на її утримання, адже позбавлення батьківських прав щодо дитини не позбавляє від відповідальної утримувати її. А тому, якщо питання про стягнення аліментів не вирішувалося раніше, ч.2 ст. 166 СКУ встановлено, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

6.Пояснення педіатра щодо участі батьків у вихованні дитини. – Педіатр, як сімейний лікар, здійснює медичний нагляд за дитиною з її народження, а тому йому достовірно відомо, хто займається здоров’ям дитини, як виконуються його настанови, як часто хворіє дитина. Окрім того, в обов’язки педіатра входить періодичний огляд дитини вдома, тобто він бачить чи обоє батьків беруть участь у вихованні дитини, чи лише один, чи взагалі цим питанням займається хтось інший.

7.Копія свідоцтва про народження дитини.

8.Копія свідоцтв про розлучення, встановлення батьківства, копія свідоцтва про смерть (якщо той з батьків, щодо кого розглядається питання помер).

9.Копія виконавчого листа про стягнення аліментів та довідка з ДВС про заборгованість по аліментам, яка видається державною виконавчою службою. Розрахунок заборгованості також проводиться державним виконавцем з часу звернення стягувача із заявою про відкриття виконавчого провадження та подання виконавчого листа. – В разі, якщо мати/батько не використали своє право на стягнення з іншого з батьків аліментів на утримання дитини, складніше довести ухилення того, хто позбавляється батьківських прав, від виконання передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України обов’язку. В такому разі, про відсутність допомоги з боку іншого з батьків може бути вказано в поясненнях близьких та родичів, а також тих, кому відомі такі обставини.

10.Рішення суду про притягнення батька/матері до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів (якщо таке є). – Наявність такого рішення свідчить про прийняття тим хто займається вихованням дитини активних дій щодо притягнення до відповідальності за невиконання батьківських обов’язків, а батьки чи один із них, своїх помилок не усвідомили та продовжують ухилятися від виконання батьківських обов’язків.

11.Копії вироків про засудження батька/матері (якщо таке є). – В разі наявності кримінальної історії в житті батьків дитини, в неї можуть виникнути труднощі в майбутньому. Наприклад, дитині буде надто складно, а то й взагалі неможливо, отримати візи в деякі країни для навчання або для роботи; вступити до вищого навчального закладу на юридичну або іншу спеціальність, яка пов’язана з проходженням служби в державних органах; отримати роботу в державних органах та будь-яку іншу посаду, щодо якої встановленні вимоги проходження спеціальної перевірки. Юридичне позбавлення батьківських прав того з батьків, в кого є кримінальне минуле, може позбавити дитину подальших життєвих перепон для влаштування її життя та кар’єрного зросту.

12.Характеристика на неблагополучного батька/матір з опорного пункту за місцем проживання обов’язково. – Така характеристика видається дільничним міліціонером, або головою квартального комітету. Якщо, наприклад, батько зловживає алкогольними напоями, вчиняє сварки вдома та із сусідами, про що останніми неодноразово робилися заяви до правоохоронних органів, дільничний міліціонер обов’язково відображає дані обставини в своїй характеристиці. Якщо ж батько/мати дитини не відрізнилися своєї соціальною поведінкою, а просто самоусунулися від виконання своїх батьківських обов’язків та виїхали з місця проживання дитини, тоді необхідно звертатися за характеристикою до того опорного пункту, який обслуговує ту територію, на якій проживає батько/мати. Факти їхньої соціальної поведінки та соціальних контактів дільничний встановить шляхом опитування сусідів з місця проживання батька/матері та відобразить в характеристиці.

13.Характеристика з останнього місця роботи. – Складність отримання такої характеристики полягає в тому, що в разі відсутності спілкування дружини та чоловіка після розірвання шлюбу, заявникові не відоме місце знаходження батька/матері чи він приховує своє місце роботи, або взагалі офіційно не працевлаштований, має короткотривалі неофіційні підробітки або перебуває в розшуку. В такому разі перед заявником постає проблема доказування не благополучності батька.

14.Довідка з РЕУ про реєстрацію неблагополучного батька/матері. – Якщо місце реєстрації батька/матері відрізняється від місця реєстрації заявника, отримати таку довідку заявнику самостійно не можливо, а на адвокатський запит відповідь, як правило, приходить з посиланням на конфіденційність приватної інформації. Найбільшою перепоною у вирішенні питання про позбавлення батьківських прав одного з батьків є оголошення його в розшук. Ч.1 ст. 141 СК України визначено, що Мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини. Необхідність подачі органу опіки та піклування достовірних відомостей про місце реєстрації того з батьків, кого позбавляють батьківських прав полягає у виконанні державними органами обов’язку повідомлення батька/матері про вирішення питання доцільності позбавлення його/її батьківських прав та запобіганню порушення його/її прав щодо дитини. Неповідомлення батька/матері про засідання та ненадання йому/їй можливості подати заперечення чи висловити свою позицію (на що у нього/неї є 1 місяць з дня отримання повідомлення) може стати підставою для визнання такого висновку недійсним та відновлення батьківських прав. Якщо ж батько/мати не з’являться на засідання комісії та не подадуть жодних заяв (про відкладення засідання) та заперечень, розгляд заяви може бути проведений без нього/неї.

15.Ксерокопія паспорта батька/матері неблагополучного батька/матері. – Отримати копію паспорта, за умови відсутності спілкування з іншим з батьків, чи з тим, у кого така копія є, – є неможливим. Відсутність копії паспорта може стати значною перешкодою у позитивному вирішенні питання позбавлення батьківських прав. Один з варіантів виходу з ситуації – адвокатський запит до так званого паспортного столу з інформацією про відомості про особу (форма 1), але на такі запити, як правило відповідають позитивно лише 30 %. Наступний варіант – це вже запит органу опіки й піклування, який працівниками секторів державної міграційної служби сприймається більш серйозно і на нього за звичай все-таки надають відповідь, (як нададуть відповідь і на запит суду в процесі вже судового розгляду справи про позбавлення батьківських прав).

16.Пояснююча дитини щодо взаємовідносин з тим з батьків якого позбавляють (якщо дитині від 10 до 14 років). – Стаття 171 СКУ встановлює врахування думки дитини, яка може її висловити, при вирішенні питань, що стосуються її життя, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав. Якщо дитина висловить своє небажання позбавлення її батьків, або одного з них батьківських прав щодо неї, а беззаперечних доказів, що наявність у біологічних батьків таких прав загрожують життю та здоров’ю дитини, або чинять на неї негативний вплив, не буде – висновок комісії буде негативним.

17.Висновок центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді про прихильність дитини до одного з батьків. Якщо сім’я неблагополучна, малозабезпечена, або потребує будь-якої іншої допомоги, її супровід здійснюється центром соціальних служб, які проводять консультації батьків, роз’яснювальну роботу, допомагають психологічно та матеріально. Якщо сім’я благополучна та забезпечена, мати/батько, які займаються вихованням дитини можуть звернутися до психолога чи соціального педагога за отриманням такого висновку в приватному порядку. Однак, для складання такого висновку представнику центру соціальних служб також потрібен час, за який він зможе вивчити сімейний стан родини, їхні внутрішньосімейні стосунки, саму дитину та її бажання.

Така кількість документів, необхідних для подачі органу опіки та піклування для прийняття рішення про доцільність позбавлення батьківських прав обох батьків або одного з них щодо дитини є обов’язковою. Неподання одного з документів вже може слугувати відмовою у прийняття самої заяви про складання такого висновку. Наявність значного обсягу інформації як про того, кого позбавляють батьківських прав, так і того, хто опікується дитиною, а також самої дитини полягає у недопущенні порушення прав будь-кого з них.

Важливо звернути увагу органів опіки та піклування на те, що їх висновок має бути добре та детально обґрунтованим та містити висновок саме про доцільність, а не можливість позбавлення батьківських прав, у зв’язку з тим, що батько системно ухиляється, а не ухилився від виконання обов’язків.

Непоодинокими випадками в практиці є кардинальна зміна ставлення батька/матері до своєї дитини після отримання повідомлення про час та дату слухання заяви про позбавлення їх батьківських прав щодо дитини. Тому той, з батьків, хто опікується дитиною часто ініціює такі звернення до органу опіки та піклування з метою «налякати», наприклад, батька дитини, який недобросовісно виконує свої батьківські обов’язки.

Тому, положенням ст. 19 СК передбачено, навіть якщо органом опіки та піклування буде складено позитивний висновок про доцільність позбавлення батьківських прав батька/матері щодо дитини, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, або суперечить інтересам дитини.

Крім того, якщо в судовому засіданні мати, батько проситимуть суд надати їм строк для виправлення і суд дійде висновку, що це каяття є щирим, можливо відкласти розгляд справи на певний час для з’ясування, наскільки після каяття змінилася поведінка того, до кого пред’явлений позов про позбавлення батьківських прав.

Враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки одного з батьків або обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов’язків.

Загалом процедура складання органом опіки та піклування висновку про доцільність позбавлення батьківських прав тримає близько 5-6 тижнів, а тому, якщо Ви звернулися до суду без такого висновку, і Вашу заяву залишено без руху та надано термін для усунення недоліків, то в цьому випадку, краще залишити позов без розгляду, та звернутися з ним повторно вже після отримання позитивного висновку від органу опіки та піклування.

У разі відмови у задоволенні позову, з практики судів до суду з новим позовом про позбавлення батьківських прав можна звертатися як мінімум через 6 місяців, крім випадку, коли провадження по справі не було закрите у зв’язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін.

Відповідно до ст.ст. 168, 169 СКУ мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на:

•звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною. У цьому випадку суд може дозволити разові, періодичні побачення з дитиною, якщо це не завдасть шкоди її життю, здоров’ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої особи (ст. 168 СКУ);

•на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Однак, поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом або якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття. У разі відмови в позові про поновлення батьківських прав повторне звернення із позовом про поновлення батьківських прав можливе лише після спливу одного року з часу набрання чинності рішенням суду про таку відмову (ст. 169 СКУ).

Варто також зазначити, що діти зберігають всі майнові права, засновані на спорідненні з батьками, позбавленими батьківських прав, зокрема, право на утримання (отримання аліментів), право власності або право користування жилим приміщенням. Крім того, діти залишаються спадкоємцями першої черги згідно ст. 1261 ЦК та спадкують в разі смерті батьків за правом представлення згідно ч. 1 ст. 1266 ЦК (спадкування тієї частки спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини).

Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Загалом строк всієї процедури від ініціювання звернення до органу опіки та піклування до вступу рішення в законну силу, з урахуванням необхідності збору всіх доказів, займає близько трьох-чотирьох місяців.

Звертаємо Вашу увагу на те, що рішення про позбавлення батьківських прав батька чи матері або їх обох щодо дитини не повинно в жодному разі порушувати прав та інтересів дитини. Тому, приймаючи рішення про звернення до суду з таким позовом, необхідно зважити всі «за» і «проти», скористатися іншими передбаченими законом способами схилення батьків до виконання ними їх батьківських обов’язків, і лише вразі недієвості всіх прийнятих заходів щодо конкретної особи, з урахуванням думки дитини, піднімати питання про позбавлення батьківських прав.

Людмила Гриценко

 
ЗАПИТАТИ ЮРИСТА
ПЕРЕДЗВОНІТЬ МЕНІ
Контактні телефони
(067) 218-37-23
(093) 388-03-38
Партнери сайту
YuristAdvokat WebSite Teplodim Namapi
Programing by: © DOHC. Design by: © Furer. SEO: © Aweb. Powered by: © DoNS 1.4. 2008-2017. Разработка сайтов   Відвідувачів сьогодні: 74. Разом: 1359917
Зворотній зв’язок: Адвокат Гриценко

Ім’я:
E-mail:
Текст повідомлення:
Захисний код:
(для зміни кода натисніть на нього)
Зворотній дзвінок: Адвокат Гриценко

Ім’я:
Телефон:
Коментар: (за бажанням)
Захисний код:
(для зміни кода натисніть на нього)
Підтвердження
Дякуємо, Ваша заявка отримана.
З Вами зв’яжуться найближчим часом!