Ймовірна спадщина може стати реальною

Відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» з 1995 року на території України проходило розпаювання сільськогосподарських угідь. В результаті кожен із членів сільськогосподарського підприємства отримав право на земельну частку (пай). Наступні зміни в українському законодавстві надали можливість власникам земельних сертифікатів провести виділення паїв в натурі на місцевості та оформити право власності на них шляхом отримання державних актів.

Таку земельну часту (пай) отримала і покійна мати гр.П, який звернувся до нас із питанням оформлення даного паю в порядку спадкування після смерті своєї матері з метою подальшої передачі земельної ділянки в оренду фермерському господарству та отримання прибутку.

З першої розмови з клієнтом адвокату стало відомо головну особливість справи. Вона полягала в тому, що мати гр.П. померла ще 11 років тому (в 2003 році) і весь цей час ані він, ані його рідна сестра не займалися документальним оформленням спадщини. Правовстановлюючий документ на земельну частку (пай) у клієнта був лише в копії.

Отримавши відповіді на адвокатські запити, Гриценко Л.О. встановила, що офіційних відомостей про прийняття спадщини після померлої ні в нотаріальних органах, ні в сільській раді не було, а органи місцевого самоврядування не ініціювали визнання спадщини відумерлою.

Сестра гр.П. нотаріально посвідчила відмову від спадщини після смерті матері. З її слів, гр.П. фактично вступив в право володіння та управління спадковим майном шляхом отримання деяких цінних речей спадкодавиці протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Оскільки вищеописані обставини відбувалися ще до прийняття Цивільного Кодексу України 2004 року і підтвердити їх могли лише свідки, так як інших доказів не збереглося, адвокатом було прийнято рішення спочатку в судовому порядку встановити факт прийняття спадщини громадянином П., у відповідності зі ст.549 ЦК УРСР від 1963 року. В подальшому необхідно було оформити право на спадкове майно в безспірному порядку через органи нотаріату.

Проте, після звернення із заявою про прийняття спадщини за законом до нотаріуса, гр.П. отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки оригінал правовстановлюючого документу на земельну частку (пай) так і не знайшовся, а видача дубліката на померлу особу чинним законодавством України не передбачена.

Тому наступним кроком в оформленні спадщини стало визнання права власності на земельну частку (пай) за гр.П. в порядку спадкування за законом після смерті матері в судовому порядку. Завдяки попередньо встановленому факту, судом повністю задоволено позовні вимоги, так як обставини встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, в силу ст.61 ЦПК України, не потребують повторного доказування.

В результаті чітко продуманих та завчасно спланованих дій адвоката гр.П., отримав у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пай). Після державної реєстрації права власності на вищевказану земельну ділянку громадянин П. реалізує свої плани щодо передачі ділянки в оренду фермерському господарству, та в подальшому буде отримувати додатковий дохід в сім’ю.

Людмила Гриценко, Наталія Соловей