Право на землю: земельно-шнурова, погосподарська і реєстрова книги

На сьогоднішній день існує ряд законодавчих актів, що регулють порядок набуття земельних ділянок у користування або у власність. Однак, непоодинокими є випадки звернення до нас громадян, які набули прав на земельну ділянку декілька десятиліть назад та правовстановлюючих документів на землю не мають.

Користуючись прибудинковою земельною ділянкою тривалий час, громадяни, як правило, починають цікавитись належним оформленням своїх земельних прав лише тоді, коли виникає необхідність приватизації земельної ділянки чи виник спір з суміжним землекористувачем.

Якщо говорити про період з 1970 по 1990 роки, то за змістом чинної на той час ст.20 Земельного кодексу УРСР (1970р.), для громадян у сільській місцевості основними джерелами, що засвідчували їх право на користування певною земельною ділянкою були записи у земельно-шнурових та погосподарських книгах, а для громадян у містах і селищах міського типу – в спеціальних реєстрових книгах.

Земельно-шнурові книги велися сільськогосподарськими підприємствами і організаціями. На практиці, в кожному колгоспі чи радгоспі був свій землевпорядник, який вів таку книгу.

Суть земельно-шнурової книги полягає у методичному відслідковуванні закріплених за громадянином прав землекористування та їх зміни. Книга містить сім колонок, основні з яких відображають наступне: прізвище, ім’я та по-батькові землекористувача; загальна площа земель, якими особа користується; характеристика земель за основними призначеннями, як то рілля, сади, інші с/г угіддя, земля під будівлями; відомості про підстави землекористування (посилання на правовстановлюючий документ – рішення, наказ, договір тощо).

Головною відмінністю у процедурі набуття прав на земельні ділянки між колгоспом та радгоспом було те, що у колгоспі рішення про наділення земельної ділянки певному громадянину приймалось на загальних зборах уповноважених колгоспників та відображалось у протоколі зборів, а у радгоспах рішення про наділення землі приймав одноособово директор з виданням відповідного наказу.

З 15 березня 1991 року набув чинності новий Земельний кодекс України та всі земельно-шнурові книги були передані для подальшого їх ведення у сільські ради, де вони мають знаходитись і до цього часу.

Погосподарські книги велися кожною сільською радою.

Суть погосподарської книги полягає у детальному обліку членів сім’ї, наділеної землі, наявної худоби та іншої живності у кожному особистому господарстві. Оскільки книга велась по господарствам, то і назву отримала як «погосподарська». І сьогодні є можливість ознайомитись в сільській раді з погосподарською книгою та взнати хто проживав у конкретному будинковолодінні в такому-то році, скільки будинковолодіння займало землі та яку живність у ньому тримали.

Реєстрові книги велися виконавчими комітетами міських і селищних рад народних депутатів та мали суть, аналогічну двом вищевказаним книгам.

Що стосується окремих випадків з судової практики з використанням вказаних книг, то нещодавно в моїй практиці була судова справа, де особа з протилежної для мого клієнта сторони намагалась довести належність їй конкретної земельної ділянки, керуючись лише записом у земельно-шнуровій книзі.

Однак, при детальному вивченні всіх обставин судом встановлено, що в якості правовстановлюючого документа до відповідної графи книги вписаний наказ директора радгоспу, в тексті якого не деталізоване місце розташування земельної ділянки а також зазначене цільове призначення, відмінне від цільового призначення земельної ділянки, на яку фактично претендував позивач.

Відтак, сам по собі запис у земельно-шнуровій книзі не може свідчити про конкретне розташування земельної ділянки (графа «місце розташування» у книзі відсутня) та успішний захист прав землекористувача в більшій мірі залежить від наявності у нього належним чином оформлених правовстановлюючих документів, які стали підставою для внесення відповідного запису до земельно-шнурової книги, графічних даних та інших належних і допустимих доказів.

Як бачимо, вирішення земельних спорів потребує знання не лише поточного законодавства й існуючих на сьогодні документальних форм.

Ми відверто цікавимось історією розвитку земельних відносин в Україні, знаходимо забуті правила і форми й успішно застосувуємо їх у своїй практиці.

Олексій Шамов