Легалізація зброї

Питання легалізації зброї в українському суспільстві назрівало досить довго. У період «неоголошеного воєнного стану» постало гостро. В грудні 2014 року у Верховній Раді було зареєстровано два законопроекти, покликані врегулювати порядок придбання, володіння, зберігання, застосування та контролю у сфері обігу вогнепальної зброї. Навколо цього питання розгорілася серйозна дискусія.

На даний час є багато факторів, які провокують прийняття цих законів, а саме:

-ще під час Революції Гідності збільшився інтерес українців до отримання дозволу на купівлю зброї для захисту;

-із зони проведення АТО бійці везуть додому «небезпечні» сувеніри, або ж свідомо зброю, бо внаслідок психологічної травми лише зі зброєю в руках відчувають себе в безпеці;

-також мародери, окремі бійці та волонтери, переселенці зі сходу намагаються на іншій території України перепродавати зібрану там зброю, боєприпаси та обладнання;

-статистика МВС свідчить про те, що «чорний ринок» зброї в Україні зараз процвітає, у зв’язку із бойовими діями на сході країни.

Наявність цих чинників говорить про необхідність вироблення єдиного порядку придбання та обігу зброї на державному рівні.

Варто звернути увагу на позитивний досвід інших країн. Так, наприклад, у Швейцарії майже кожен чоловік має зброю і, при цьому, рівень злочинності в державі досить низький. У США зброя легалізована федеральними законами. Закон кожного штату має особливості, але в цілому це призводить до зменшення кількості злочинів. У таких країнах як Латвія, Литва, Естонія, Білорусія обіг короткоствольної вогнепальної зброї дозволений. Їх досвід показує, що офіційно зареєстрована цивільна зброя використовується при вчиненні умисних злочинів менш ніж у 0,001% випадків від загальної кількості злочинів.

Парламент Англії у 1997 році прийняв закон про заборону вогнепальної зброї, що призвело до різкого збільшення кількості злочинів. Японія ж є винятком. Тут поєднуються сувора заборона використання вогнепальної зброї і низький рівень злочинності. Це можна пояснити високими моральними принципами японців, їх менталітетом та старінням нації.

Психологи говорять, якщо злочинець буде знати, що у громадян в особистому користуванні є зброя – двічі подумає перед тим, як зважиться на вчинення правопорушення.

Генеральний прокурор України Віктор Шокін у травні 2015 року на засіданні РНБО порушив питання про легалізацію зброї і заявив, що таку позицію також підтримує Президент. Представники Української асоціації власників зброї впевнені, що зброя потрібна українцям для самозахисту, і її легалізація буде сприяти підсиленню обороноздатних сил держави.

В той же час позиція міліції зовсім протилежна. Працівники МВС вважають, що легалізація зброї в даний період призведе до масового бандитизму. Спочатку потрібно підняти рівень свідомості населення, навчити його культурі користування зброєю, а потім уже її дозволяти.

Підтримує таку позицію частина соціологів та психологів. На їх думку наше суспільство не готове до такого. Адже значний відсоток злочинів вчиняється в стані алкогольного сп’яніння. Що може накоїти злочинець напідпитку зі зброєю в руках, навіть, якщо злочин вчиняється ним вперше?

Політологи вважають, що представники силових структур та політики блокують легалізацію зброї, оскільки побоюються озброєного протистояння населення проти «нової влади», яка не дотримується передвиборчих обіцянок.

Ми проаналізували фактори, котрі говорять, про те, що зараз потрібно приймати закон про легалізацію зброї. Але існують і моменти, які кажуть про небезпеку, котру несе за собою прийняття такого рішення.

По-перше, владна структура нашої держави корумпована з самого кореня, що може дати доступ до зброї особам, які б не повинні його мати. По-друге, Україна зараз знаходиться в стані «неоголошеної війни» і як поведе себе населення зі зброєю в руках важко передбачити. По-третє, дані МВС свідчать, про те, що досить значна кількість зброї на даний час знаходиться у незаконному володінні громадян. Зрозуміло, що не всі підуть її реєструвати після прийняття закону про легалізацію. Що несе небезпеку вільного застосування незареєстрованої зброї, яку потім не можна буде відстежити. По-четверте, зважаючи на позитивний досвід багатьох країн, варто звернути увагу на Молдову. Після конфлікту у Придністров’ї майже у кожної сім’ї була зброя. Перед парламентом постало питання заборонити її чи легалізувати. Було прийнято рішення про легалізацію зброї. Це призвело до незначного збільшення рівня злочинності.

Враховуючи досвід інших країн та особливості стану у нашій Державі, ми повинні прийняти своє рішення. На нашу думку, все ж таки варто спробувати дозволити використання зброї. Але до цього питання треба підійти досить серйозно та методично.

Ми вважаємо, що для забезпечення безпеки при легалізації зброї потрібно дотриматися таких вимог:

o розробити програму «Культура поводження зі зброєю». Зобов’язати керівників кожного підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, провести семінари, презентації, за участі інструкторів, психологів, зі своїм персоналом. Встановити обов’язкову періодичність їх проведення, для того, щоб «привити» громадянам нашої держави цю, нову для них, культуру;

o підвищити вимоги до осіб, які бажають отримати дозвіл на купівлю зброї за двома критеріями: юридичний та медичний;

o запровадити іспит, який буде складати з двох частин: усна – по теоретичним матеріалам та практична – по стрільбі;

o проводити періодичні перевірки осіб, які мають дозвіл на використання зброї;

o підсилити міри відповідальності за порушення умов отримання дозволу, користування, продовження дії дозволу. Наприклад, при найменшому порушенні позбавляти права на отримання дозволу на певний строк.

Дозволити населенню мати в особистому користуванні вогнепальну та пневматичну зброю є рішенням дуже ризикованим, але в той же час і необхідним. Приймаючи будь яке рішення, завжди є можливість настання негативної реакції чи певних наслідків. Більшість європейських країн легалізували зброю і мають позитивні статистичні дані, щодо кількості злочинів. Україна, звісно, не більшість. Наше суспільство має свої особливості формування правової свідомості та культури. Але все ж таки вважаємо, що варто спробувати. Наука, промисловість, держава в цілому та окрема особистість розвиваються. Саме тому варто починати вчити українців, переймаючи позитивний та негативний досвід наших сусідів, культурі користування зброєю як засобом захисту, а не іграшкою для дорослих.

Беручи до уваги, війну на сході та критичний стан економіки держави, сміливо можна сказати, що нам потрібні зміни! Легалізація зброї тут звісно не на першому місці, але цей процес може стати однією зі сходинок трансформації українського суспільства в громадянське не тільки на папері, а й на практиці. Саме зараз ми повинні з малого починати змінювати стан речей в державі на краще. А починати треба з низів. З людей. Кожен сам із себе.

Жук Тетяна, Гриценко Людмила