Оскарження виконавчого напису нотаріуса

У нашій державі рішення органів державної влади можуть виконуватися або в добровільній формі, або в примусовому порядку органами Державної виконавчої служби (далі – ДВС). Згідно чинного законодавства примусове виконання рішень здійснюється ДВС на підставі виконавчих документів, одним із яких є виконавчий напис нотаріуса. Стягнення грошових сум або витребування майна за виконавчим написом може провадитися лише на підставі конкретних документів, перелік яких чітко визначений Постановою КМУ.

Законом України «Про нотаріат» передбачено як право звернення фізичних та юридичних осіб до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, так і право оскарження нотаріального акту, нотаріальної дії чи відмови у її вчинені до суду.

Окремий порядок оскарження виконавчих написів був прописаний у ЦПК УРСР 1963 року. У 2004 році, коли прийняли ЦПК України, положення щодо оскарження нотаріальних дій до нього не були включені, тому порядок оскарження такого документа як виконавчий напис нотаріуса стало досить складним для судів. Саме тому ми б хотіли запропонувати Вам ознайомитися з рядом особливостей, на які варто звернути увагу, якщо виконавчий напис вже вчинено нотаріусом.

Як уже згадувалося, оскарження нотаріальних дій провадиться в судовому порядку, а саме шляхом подання позовної заяви. І тут без кваліфікованої правової допомоги не обійтись, адже при написанні такої позовної заяви перед Вами постає коло складних та спірних питань.

По-перше, при написанні позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню треба дуже серйозно розглянути питання підвідомчості та підсудності Вашої справи. Адже в ЦПК та ГПК є норми, щодо яких позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса майна можуть розглядатися господарським судом або ж судом загальної юрисдикції.

При вирішенні цього питання треба виходити з того, що господарському суду справа буде підвідомча лише тоді, коли суб’єктний склад сторін такого спору буде відповідати приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу. У всіх же інших випадках, справа відноситься до підвідомчості судів загальної юрисдикції. Таке питання може вирішити лише кваліфікований спеціаліст у сфері права.

Також потрібно визначитися з підсудністю справи конкретному суду. У цивільному та господарському судочинстві є багато правил визначення підсудності, всі вони закріплені в кодексах. При виборі суду, якому правильно подати позов, адвокату потрібно врахувати характер спору та територіальну близькість суду по відношенню до свого клієнта. Проте, варто зазначити, що в останньому Узагальненні судової практики Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ прийшов до висновку, що в даній категорії застосовується альтернативна підсудність в порядку ч.12 ст.110 ЦПК України.

По-друге, потрібно правильно обрати спосіб захисту порушеного вчиненням виконавчого напису права.

Як зазначалося вище, на даний момент в українському законодавстві відсутня пряма норма, яка б регулювала порядок оскарження виконавчих написів нотаріуса, що призводить до неоднакового вирішення справ судами України та перегляду таких рішень.

Деякий час суди приймали заяви із різними позовними вимогами, такими як «визнати виконавчий напис нотаріуса недійсним», «скасувати виконавчий напис нотаріуса», «оскаржити виконавчий напис» тощо. Але в подальшому в узагальненнях судової практики Вищих спеціалізованих судів та Верховного суду України було роз’яснено, що недійсними в судовому порядку, відповідно до вимог Цивільного кодексу, можуть визнаватися правочини. А виконавчий напис за своєю правовою природою є виконавчим документом, нотаріальною дією, актом, але ніяк не правочином.

Тому юридично правильним буде сформулювати позовні вимоги таким чином: «визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (повністю або частково)».

По-третє, у позовній заяві мають бути зазначені належні сторони.

Досить часто у справах про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню відповідачем зазначають нотаріуса. Але у роз’ясненнях Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначається, що нотаріус може виступати відповідачем лише тоді, коли оскаржується процедура вчинення нотаріальної дії, або відмова у її вчиненні. При оскарженні виконавчого напису відповідальність покладається на стягувача. А для нотаріуса таке оскарження взагалі ніякого наслідку не має.

Однак, слід пам’ятати, що в разі оскарження виконавчого напису в зв’язку із спором щодо суми заборгованості, вимоги пред’являємо лише до стягувача, адже з його вини нотаріусом було вчинено виконавчий напис. В разі порушення процедури вчинення виконавчого напису, тоді відповідальність покладається й на нотаріуса. Якщо ж позов пред’явлено тільки до нотаріуса, то суд має залучити належного відповідача – кредитора у зобов’язанні, а нотаріус залучається в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача. А це все час, перерва у засіданні, або ж його перенесення.

Якщо ж Ви бажаєте швидко і якісно використати своє право захисту, то потрібно з самого початку розібратися у справі і вказати у позові відповідні сторони.

По-четверте, на початку статті було зазначено, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку є вичерпним та встановлюється КМУ. Найчастіше у нотаріальній практиці зустрічаються випадки вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами.

Відповідно до чинного законодавства для вчинення нотаріусом виконавчого напису про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами нотаріусу подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості та встановлюють прострочення виконання зобов’язання. Якщо із наданням нотаріально посвідченої угоди, зазвичай, немає проблем, то документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника взагалі відсутні, або ж не являються такими за змістом. Саме тому, звертаємо Вашу увагу на те, що перед укладанням договору, яким передбачається сплата грошових сум, передача чи повернення майна або право звернення стягнення на заставлене майно, перевіряйте чи зазначено у ньому:

1) спосіб оплати/повернення/передачі коштів чи майна;

2) число місяця, до якого має бути сплачено щомісячний внесок/повернено/передано майно;

3) чітко фіксований розмір щомісячного внеску;

4) дата чи подія, з моменту якої починається виплата грошових сум за зобов’язанням.

Наведемо приклад: В договорі прописано, що перерахування грошової суми у розмірі 700 грн. має здійснюватися до 15 числа кожного місяця з моменту укладення договору на особовий рахунок у банку другої сторони зобов’язання. В такому випадку документами, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов’язання будуть:

– сам договір, в якому вказано, що сплата коштів за ним починається з місяця, в якому договір було укладено;

– роздруківка за особистим банківським рахунком, на який має здійснюватися перерахування коштів за договором, де буде вказано дата і сума надходження.

Оскільки в наведеному прикладі в договорі чітко вказано – 700 грн. до 15 числа кожного місяця, така роздруківка буде прямим підтвердженням прострочення зобов’язання. Тому, при укладенні договорів проконсультуйтеся із адвокатом аби забезпечити собі надійний захист на майбутнє.

І по-п’яте, зверніть увагу на те, яким чином прописано суму заборгованості у виконавчому написі та у письмовій вимозі про усунення порушень іпотечного договору, надіслання котрої боржнику – обов’язок стягувача перед зверненням за вчиненням виконавчого напису.

Таким чином, оскаржити виконавчий напис нотаріуса можливо на підставі того, що заборгованість не є безспірною, так як боржник її не визнав, а суми у виконавчому написі та письмовій вимозі не сходяться.

Але навіть за таких обставин нотаріус можу вчинити виконавчий напис, якщо у письмовій вимозі є фраза «сума заборгованості може збільшуватися за рахунок спливу часу, протягом якого нараховуються штрафні санкції та інфляція».

В такому випадку розходження сум не буде достатньою підставою для для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Кредитор юридично забезпечив себе від нарікань такого роду від боржника, прописавши відповідне положення у договорі.

Уважно читайте все, що підписуєте, та всі документи, що надсилають Ваші кредитори! Або ж звертайтеся до професійних адвокатів за правовим аналізом Вашого договору та порадою, коли маєте намір укласти кредитний договір. Адвокати Юридичної групи «ПРАВО» нададуть Вам кваліфіковану допомогу не лише тоді, коли вже виконавчий напис вчинено нотаріусом, а й тоді, коли Ви ще тільки подумали про те, щоб оформити кредитний договір, головне до них звернутися.

Наразі в провадженні адвоката Гриценко Л.О. перебуває справа про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, яка знаходиться на розгляді в Святошинському районному суді м.Києва. Про результат її розгляду буде повідомлено додатково на сайті pravo.ck.ua в розділі Практика.

Через те, що процедура оскарження виконавчого напису нотаріуса є досить складною і ґрунтується на загальних вимогах чинного законодавства з урахування особливостей провадження нотаріальної діяльності в Україні, такі питання потребують серйозного професіонального підходу до їх вирішення.

А щоб запобігти виникненню подібних ситуацій, варто підстрахувати себе правовим аналізом кредитного договору чи будь-якого додатку до нього перед його підписанням. Таку послугу Вам нададуть адвокат Л.О. Гриценко, офіс якої знаходиться на вул.Університетській, 33, оф.4, та адвокат О.А. Шамов за адресою: м.Черкаси, вул.Гагаріна, 77, 1 поверх (навпроти ТЦ «Гранд-Маркет»).

Гриценко Людмила, Жук Тетяна