А  Д  В  О  К  А  Т
Г Р И Ц Е Н К О
Людмила Олександрівна
(067) 218-37-23     (093) 388-03-38
UA RU EN
Практика
06.02.2014

Непряме спадкування майна

До громадянки Н.І. в судовому порядку в квітні 2011 року звернулися її рідний племінник О.С. із його сестрою К.С. з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті їхнього батька та її рідного брата – гр.С.І., який помер в квітні 2000 року. Мати позивачів із померлим на той час були розлученими вже більше 25 років.

В позовній заяві гр.О.С. та К.С. спочатку посилалися на те, що про наявність спадщини після смерті їхнього батька їм не було відомо взагалі і дізналися вони про наявність такого майна лише через 9 років після його смерті, а тому й звернулися до суду з позовом про скасування свідоцтва про право на спадщину, видане сестрі померлому гр.Н.І., яка протягом шести місяців з дня відкриття спадщини фактично вступила в управління та володіння спадковим майном.

Гр.О.С. та К.С. керуючись нормами Цивільного кодексу України, посилались на положення ч.4 ст.1268, яким передбачено, що «малолітня, неповнолітня (якими вони були на момент відкриття спадщини), недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків відмови від прийняття спадщини».

До адвоката Гриценко Л.О. звернулась відповідач по справі Н.І. за захистом своїх прав, маючи на руках оригінал свідоцтва про право на спадщину, виданий державною нотаріальною конторою та попросила захистити її права від посягання на них осіб, одна з яких взагалі не має підстав для заявлення таких прав, а інша не скористалася своїм правом вчасно.

Адвокатом в ході судового слухання було подано заперечення, яким обґрунтовано неправомірність пред’явлення вимог в порядку норм Цивільного Кодексу України, адже згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом..., окрім того померлий проживав разом зі своєю матір’ю, яка теж фактично вступила в права наслідування. Також в своїх заперечення адвокат звернув увагу суду на той факт, що позивачка К.С. народилася через 9 років після розлучення її матері із спадкодавцем, а відповідно чинного на той час законодавства шлюбно-сімейного законодавства, у разі відсутності спільної заяви батьків або рішення суду про встановлення батьківства, ім’я та по-батькові дитини записувалися зі слів матері (після розлучення остання залишила прізвище чоловіка, а тому прізвище та по-батькові гр.К.С. збігаються із прізвищем та ім’ям спадкодавця). До того ж адвокат неодноразово заявляв про строк позовної давності, адже відповідно ст.71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється три роки, в даному випадку початком строку вважається час відкриття спадщини.

На це позивачі змінили підстави позову і, посилаючись вже на норми Цивільного Кодексу УРСР, стверджували, що син померлого – гр.О.С., фактично прийняв спадщину, взявши після смерті батька (в день поховання) певні предмети посуду (сервіз), які, нібито, належали померлому особисто, а тому відповідно ст.549 ЦК УРСР, прийнявши та залишивши в себе частку спадкового майна, вважаються єдиними спадкоємцями першої черги, які прийняли спадщину в цілому.

Позивачам в суді першої інстанції так і не вдалося довести факт родинних стосунків неповнолітньої К.С. та спадкодавця, а тому рішенням суду позовні вимоги були задоволені частково: свідоцтво про право на спадщину за законом було скасоване, а право власності визнане лише за сином померлого.

Адвокат не погодився з рішенням суду першої інстанції у зв’язку з неповнотою та необ’єктивністю дослідження судом всіх обставин справи та з суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, а тому подав апеляційну скаргу, в якій посилався на наступне:

– до складу спадкоємців не було враховано матір спадкодавця, яка відноситься до першої черги спадкоємців;

– позивач відповідно ст.60 ЦПК України не довів свого фактичного вступу в управління спадковим майном, а тому відповідно ст.553 ЦК УРСР «вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини в порядку ст.549 цього Кодексу», адже спочатку про фактичне прийняття спадщини позивачем мова не йшла;

– найголовніше, що позивач мав можливість дізнатися про наявність спадщини, але не вжив жодних заходів по її прийняттю.

Завдяки вчасно зібраним належним доказам та професійній діяльності адвоката Гриценко Л.О. в суді апеляційної інстанції було встановлено, що про наявність спадкового майна було відомо всій колишній родині померлого, його син щоліта приїжджав до батька, який був комбайнером і знав, що всі працівники колгоспів отримували в період розпаювання земель – сертифікати на землю (які в подальшому замінено на державні акти на право приватної власності на землю). Позивач посилався на те, що він не вчиняв активних дій по прийняттю спадщини через свій неповнолітній вік, хоча повноліття досяг через два роки після смерті свого батька, а тому, враховуючи обставини справи та пред’явлені докази, суд прийшов до висновку, що позивач знав про наявність спадкового майна, був повнолітнім на момент виникнення права звернення з позовом у разі порушення його прав, а результаті чого рішення першої інстанції було скасоване та прийняте нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог у зв’язку з пропущенням строку позовної давності відповідно до ст.71, 76 ЦК УРСР 1963 року.

Адвокат в судовому засідання звернув увагу суду апеляційної інстанції, на правовий звичай, як на джерело права, згідно з яким в день поховання з будинку і двору нічого не видається.

Завдяки кропіткій роботі адвоката, яким було проведено збір доказів та, незважаючи на несправедливе рішення суду першої інстанції, вмотивовано та доведено в апеляційній інстанції правомірність оформлення спадкового майна сестрою після смерті рідного брата. Таким чином має місце практика отримання спадщини спадкоємцями другої черги при наявності прямих спадкоємців, які не вчинили жодних дій по її прийняттю.

Гриценко Людмила, Соловей Наталія

 
ЗАПИТАТИ ЮРИСТА
ПЕРЕДЗВОНІТЬ МЕНІ
Контактні телефони
(067) 218-37-23
(093) 388-03-38
Партнери сайту
YuristAdvokat WebSite Teplodim
Programing by: © DOHC. Design by: © Furer. SEO: © Aweb. Powered by: © DoNS 1.4. 2008-2018. Разработка сайтов   Відвідувачів сьогодні: 19. Разом: 192917
Зворотній зв’язок: Адвокат Гриценко

Ім’я:
E-mail:
Текст повідомлення:
Зворотній дзвінок: Адвокат Гриценко

Ім’я:
Телефон:
Коментар: (за бажанням)
Підтвердження
Дякуємо, Ваша заявка отримана.
З Вами зв’яжуться найближчим часом!