Причини пропуску строку звернення до суду можна визнати поважними

В результаті звільнень, зокрема з публічної служби, без роботи залишаються безліч людей. Більшість із них навіть не здогадуються про те, що їхнє звільнення було незаконним. Адже, якщо людина пішла не за власним бажанням, а її звільнили у зв’язку зі скороченням штату, за прогул, за невідповідність посаді тощо, питання законності звільнення постає досить гостро. У випадку звільнення «за статтею» повинна дотримуватись відповідна процедура, яка досить часто порушується.

Нещодавно в нашій практиці вже був випадок поновлення на публічній службі, який завершився позитивно, про нього описано в статті – Незаконно звільнили? – Вихід є!. На днях ми отримали ще одне рішення суду про скасування наказів про звільнення та поновлення на публічній службі.

Особливістю цієї справи став факт пропущення строку для звернення з відповідним позовом. Позивач звернулась до адвоката майже через 8 місяців після звільнення. Адвокат відповідно підготував позов до суду, додавши до нього клопотання про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними. Відповідно до ч.3 ст.99 КАС строк звернення за захистом свого порушеного права обмежений одним місяцем.

Коли до нас звернулася гр.В. за допомогою в поновленні на службі, то на наше питання чого вона не думала про це протягом 8 місяців, відповіла, що раніше навіть не здогадувалася про незаконність її звільнення, а дізнавшись, відразу прийшла до адвоката.

Як виявилося, гр.В. працювала в правоохоронних органах вже більше року. Має на утриманні малолітню дитину. Перший наказ про звільнення було винесено в період її перебування на лікарняному, коли адміністрація про це дізналася, то відразу винесла другий наказ про внесення змін до першого: датою звільнення вважати перший день після закриття листка непрацездатності. В той же день їй видали всі документи на руки і попрощалися з нею, не запропонувавши жодної іншої посади. Офіційна причина звільнення, яка вказана в наказі – у зв’язку зі скороченням штатів. Гр.В. користуючись своїм правом на отримання допомоги по безробіттю стала на облік у міському центрі зайнятості, де їй весь цей час підшукували посаду відповідну її кваліфікації. А про незаконність звільнення дізналася випадково від колишніх колег, які повідомили, що насправді ніякого скорочення не було і окрім неї нікого більше не звільнили, а навпаки розширили штат відділу, в якому вона працювала.

Адвокат Гриценко Л.О., не гаячи часу, звернулася до суду з клопотанням про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в порядку ч.1 ст.100 КАС України, посилаючись на те, що описані обставини справи суперечать та грубо порушують вимоги пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів – при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Докладно вивчивши обставини справи Адвокатом Гриценко Л.О. було доведено в судовому засіданні поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, в результаті чого нам було поновлено строк і прийнято наш позов про скасування наказів про звільнення та поновлення на службі.

Незаконність звільнення вбачалась в наступному:

– При звільненні працівника за ініціативою роботодавця його повинні попередити не пізніше ніж за два місяці у відповідності до ч.103 ст.49-2 КЗпП України – реального повідомлення не було.

– В порушення вимог ч.2 ст.40 КЗпП України гр.В. не було запропоновано іншої посади чи переведення її на нове місце роботи.

– Так як у позивачки на утриманні малолітня дитина, вона підпадає під скорочення в останню чергу.

Вже в ході судового розгляду в судовому засіданні представник відповідача повідомив, що звільнення було нібито законним, так як гр.В. було офіційно повідомлено про заплановане вивільнення працівників, відповідно до внутрішнього наказу, на додатку до якого міститься особистий підпис позивачки. Проте, гр.В. стверджувала, що не ставила такого підпису та не могла цього зробити у зв’язку з тим, що перебувала на лікарняному, підтвердженням цього стала відповідь з медичного закладу на адвокатський запит Гриценко Л.О., який був долучений до матеріалів справи як доказ. Суд надав вагомості даній обставині, яка стала однією із підстав для задоволення позову, адже відповідно до ч.2 ст.36 та п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не може бути підставою для звільнення з роботи (служби).

Представник відповідача посилався на роз’яснення Міністерства соціальної політики України від 11.11.2013 року № 1241/13/84-13 щодо поширення цивільного законодавства на осіб рядового і начальницького складу, то вказані особи не перебувають у трудових відносинах на підставі трудового договору, а проходять службу. Дане проходження служби регулюється не КЗпП, а законодавством про ці органи, зокрема, ЗУ «Про міліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабміну від 29.07.1991 р. № 114, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Указом Президії Верховної Ради України від 29.07.1991 р. та ін. Спеціальним законодавством не врегульовано питання щодо повідомлення працівника про його звільнення в запас, а тому юридична особа публічного права взагалі могла звільнити гр.В. будь-коли без усілякого попередження. Проте, це лише роз’яснення, які ні до чого не зобов’язують.

Натомість у відповідності абз.2 п.13 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ», у разі, коли спеціальні закони питання про прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з неї не врегульовують, то необхідно субсидіарно застосовувати законодавство про працю, відповідно до якого повідомлення особи про її звільнення, переведення чи скорочення повинно відбуватися не пізніше, ніж за 2 місяці до моменту звільнення.

Завдяки послідовним, чітко спланованим діям адвоката та грамотно аргументованому адміністративному позову адвокатом Гриценко Л.О. доведено в судовому процесі факт незаконності звільнення гр.В. з публічної служби з підстав неповідомлення гр.В. про можливе звільнення та порушення вимог ч.2 ст.40 КЗпП України, що призвело до порушення трудових гарантій позивача як працівника.

У відповідності до положень КАСУ доказування покладається на відповідача. У зв’язку з відсутністю правових підстав звільнення та відповідних доказів представник відповідача не довів правомірність дій юридичної особи публічного права, а тому суд прийняв рішення про негайне поновлення гр.В. на службі.

Таким чином, адвокат Гриценко Л.О., беручи участь у судовому процесі про скасування наказів про звільнення та поновлення на службі в якості представника позивача, посприяла відновленню порушеного права гр.В., незважаючи на ту обставину, що звернення до суду відбулось з значним порушення встановлених законом строків.

Кваліфіковані спеціалісти групи «Право», завдяки командній роботі та всебічному підходу до врегулювання проблеми, завжди запропонують Вам кілька можливих варіантів вирішення спору по суті, навіть в тому випадку, коли строки можуть бути пропущеними.

Наталія Соловей, Гриценко Людмила