Право громадянина на землю

Кожен громадянин України незалежно від місця його реєстрації та проживання має право на безоплатну передачу йому земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства – в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва – не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах – не більше 0,25 гектара, в селищах – не більше 0,15 гектара, в містах – не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва – не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів – не більше 0,01 гектара.

Право громадянина на отримання шести земельних ділянок різного цільового призначення гарантоване законом. При цьому, якщо громадянин використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки певного цільового призначення у розмірі, меншому за передбачену норму, він не позбавлений права отримати в цьому ж чи іншому місці «залишок» такого ж цільового призначення в загальних межах встановленої норми.

Закон не обмежує право громадянина, який, наприклад, живе в одній області, отримати земельну ділянку будь-якого з перелічених вище цільових призначень в іншій області (відсутня прив’язка до місця проживання чи реєстрації). Головним питанням залишається лише наявність вільних земельних ділянок.

Олексій Шамов