Круглий стіл з захисту прав дитини: стягнення аліментів

23 квітня 2015 року адвоката ЮГ «ПРАВО» Гриценко Людмилу запрошено до участі в круглому столі на тему «Проблематика та практичні аспекти позовів про право на утримання (стягнення аліментів)», організованому ВГО «Асоціацією адвокатів України». Разом з Людмилою Олександрівною захід відвідала також спеціаліст групи Наталія Соловей.

Участь в обговоренні теми взяли: Уповноважений Президента України з прав дитини – Кулеба Микола Миколайович, головний спеціаліст відділу нормативно-методичного забезпечення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України – Лисенко Оксана Вікторівна, нотаріус Київського міського нотаріального округу, к.ю.н. – Лихолат Ірина Петрівна, та адвокати: Катерина Власюк – адвокат, керуючий партнер юридичної компанії «AVG Group», член Ради Київського міського відділення ААУ, Савіцька Світлана – адвокат, к.ю.н., доцент кафедри Правосуддя юридичного факультету КДАВТ, Ольга Поєдинок – адвокат, к.ю.н., старший викладач кафедри зовнішньої політики і дипломатії Дипломатичної академії України при МЗС України, а також Гриценко Людмила Олександрівна – адвокат, партнер юридичної групи «Право».

В рамках круглого столу його учасниками презентовано доповіді на наступні теми:

«Практичні можливості адвоката у справах про стягнення аліментів: визначення позиції, поради щодо підготовки позову, огляд судової практики. Судова практика звернення безпосередньо дітей з досягненням 16 років з позовами до одного з батьків про стягнення аліментів» – Власюк К.

«Особливості підготовки позовів про стягнення додаткових витрат на утримання дитини. практичні аспекти, проблемні правові моменти та судова практика. Зміна порядку та способу виконання рішення суду про стягнення аліментів шляхом звернення стягнення на належний боржнику об’єкт нерухомості» – Гриценко Л.О.

«Реальність утримання дітей до 23 років у випадку їх навчання. Проблематика визначення розміру аліментів в частині від заробітної плати та всіх доходів одного з батьків» – Савицька С.

«Способи стягнення аліментів в примусовому порядку з громадянина іноземної держави» – Поєдинок О.

«Проблема та поради виконання рішень по стягненню аліментів» – Лисенко О.В.

«Роль нотаріуса при вирішенні питань сплати аліментів (утримання)» – Лихолат І.П.

Основною ідеєю круглого столу стало підняття проблемних питань сімейного законодавства та захисту прав дитини, виявлення прогалин в законодавстві по захисту прав дитини, її матеріального утримання батьками, прав одиноких матерів (батьків), коли батько (мати) не сплачує аліменти на утримання дитини, пошук шляхів вирішення можливостей стягнення заборгованості по несплаті аліментів з метою напрацювання законодавчих змін, що б удосконалили систему роботи органів по захисту прав дитини та оформлення їх у вигляді законопроекту про внесення змін до законодавчих актів.

Так, учасниками круглого столу, зокрема Миколою Кулебою піднято питання недосконалості системи соціального і матеріального забезпечення дітей-інвалідів, захисту їхніх прав та прав їхніх батьків чи опікунів; фінансування соціальної допомоги дітям та одиноким матерям з держбюджету; захисту прав матерів, місце знаходження батька дитини яких невідоме. Особливо важливим і практично нереалізованим, на його погляд, залишається питання відповідальності за несплату батьками аліментів, заборгованості по сплаті аліментів та пені, перехід права власності на нерухоме майно від батька до дитини за умови відмови від аліментних претензій зі сторони матері, або навпаки. Адвокати погодилися з існуванням проблеми відсутності реальної можливості стягнення аліментних заборгованостей, особливо коли боржник немає офіційного доходу.

На думку адвоката Гриценко Л.О. всі ці проблеми в першу чергу виникають через відсутність у правосвідомості громадян України поняття відповідальності за створення сім’ї, народження дитини. З огляду на низький шлюбний вік громадян, законодавством жодним чином не передбачено відповідальності за невиконання взятих на себе зобов’язань, наприклад по утриманню сім’ї та своєї дитини, а тому перші труднощі призводять до розлучень та неповних сімей. Статистика свідчить, що в Україні сьогодні кількість розірваних шлюбів перевищує кількість їх реєстрації. Вирішення даної проблеми Гриценко Л.О. вбачає в запровадженні освітньої програми по сімейному вихованню в громадян ще зі шкільного віку, щоб кожен розумів, що створення сім’ї тягне за собою відповідальність, самоусунутися від якої неможливо ніяким чином.

Катерина Власюк під час своєї доповіді окреслила проблему збору доказів позивачем час підготовки позову, зокрема, що стосуються збору особистої інформації про відповідача: місця реєстрації, офіційних доходів, наявності рухомого та нерухомого майна тощо. У випадку звернення особи до державних органів з проханням надати таку інформацію, їй, як зазначила К. Власюк, буде відмовлено з посиланням на захист персональних даних, а тому, у випадку коли у того, з ким проживає дитина, немає ні копії паспорта іншого з батьків, ні жодних доказів про наявність у нього офіційного доходу чи наявності у власності будь-якого майна, позивач змушений звертатися до суду з метою справедливого визначення розміру щомісячних аліментних платежів. В іншому випадку, якщо відповідач не прийде в судове засідання та сам не надасть такої інформації, імовірніше за все, розмір аліментів буде призначено у вигляді 1/4 частини доходу батька (матері), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. В деяких регіонах він може становити лише 250-300 грн. при прожитковому мінімумі 1200 грн. При цьому суд не враховує дохід позивача, а виходить лише з розміру доходу відповідача.

Сімейним кодексом України передбачена обопільна відповідальність батьків по утриманню дитини. Виходячи з цього М. Кулебою, було запропоновано підвищити мінімальний розмір аліментів до 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Незважаючи на те, що за клопотанням сторони суд вправі зробити запити і витребувати докази, якщо для позивача є певні труднощі в їх отриманні, але суд не зобов’язаний збирати такі докази в разі відсутності клопотання позивача. Нажаль, наголосила К. Власюк, більшість одиноких батьків не знають своїх прав та не враховують стадійній цивільного процесу, а тому втрачають своє право на заявлення такого клопотання. Тож, без професійної допомоги правника стягнути з батька (матері) дитини достатній розмір аліментів дуже складно.

Іншою проблемою, яка підлягає удосконаленню, є частотні випадки порушення судом прав дітей, які досягли 16-річного віку, при зверненні з позовом про стягнення з одного з батьків аліментів на їх утримання. Часто суди просто відмовляють у відкритті провадження, або, трапляються навіть випадки, коли на неповнолітню особу як судом, так і відповідачем здійснюється тиск, мовляв дитина ще не повнолітня та не може раціонально розпоряджатися коштами, а тому такий позов повинен бути заявлений лише батьками (опікунами) або органом опіки та піклування.

Складність стягнення аліментів з батьків-нерезидентів України полягає в наявності Міжнародного договору про надання правової допомоги з країною, громадянином якої є відповідач по справі, та чи ратифікований такий договір його сторонами, якщо так, то коли саме. Допоміжною ланкою в розв’язанні питання можливості стягнення аліментів з іноземного громадянина можуть бути консульські представника цих країн.

Актуальним та складно доказовим є питання стягнення додаткових витрат на утримання дитини, зокрема, на оздоровлення, лікування, розвиток, наукових, спортивних та творчих здібностей дитини. Складність на думку адвоката Гриценко Л. полягає в тому, що в разі якщо той з батьків, хто платить аліменти, ухиляється від виконання ним обов’язку по утриманню дитини та участі в додаткових витратах на неї, може використовувати різні методи і механізми по ухиленню від участі у вихованні та утриманні дитини. Так, наприклад, часто батько (мати) заперечуючи про стягнення з нього додаткових витрат наголошують на тому, що вони не вбачають доцільності у відвідуванні дитиною певного гуртка, курсів, додаткових профільних занять тощо, адже дитина має схильність, на їхню думку до чогось іншого, а з ним (батьком) мати дитини таке питання не узгоджувала і тому подібне. Що стосується лікування, то складність доказовості в цьому випадку полягає у підтвердженні призначення лікарем саме тих препаратів, що були використані в процесі лікування, адже, як відомо, досить часто лікарі призначають невиправдано дорогі препарати, а батьки, аби зекономити, купують аналоги вітчизняного виробництва, а тому невідповідність у назві придбаного медпрепарату від призначеного лікарем, вже є підставою для відмови в задоволенні стягнення витрат на нього.

Як зазначає Гриценко Л., при зборі доказів понесених чи запланованих додаткових витрат на утримання дитини, найбільшою проблемою є відсутність доказів про реальне понесення таких витрат: викладач англійської мови за додаткові уроки, як правило, чеків не виписує, різного роду гуртки, також часто відмовляються видавати довідки про реальну вартість таких занять, квитки на проїзд теж не завжди зберігаються тощо. Однак, як запевняє адвокат Гриценко Л., для професійного адвоката це не є перешкодою в підготовці позову, адже такі докази можуть бути зібрані шляхом направлення адвокатських запитів до творчих чи спортивних колективів, санаторіїв та медичних закладів, як про вартість наданої послуги так і про кількість необхідних відвідувань дитиною цих установ. Вся інформація, надана на адвокатський запит є належним та допустимим доказом для суду.

Що стосується питання за який же час потрібно стягувати додаткові витрати на утримання дитини, адвокат пояснила із практичного досвіду, що найбільш дієвою є вимога про стягнення половини від вже понесених додаткових витрат за минулий рік, наприклад, але не більше ніж 3 роки, що не перевищують строк позовної давності, а також, іноді суд може задоволити вимогу про стягнення додаткових витрат на утримання дитини запланованих на наступний рік, за попереднім погодженням з батьком (матір’ю). Така норма, як стягнення додаткових витрат на утримання дитини, що будуть понесені в майбутньому реально не працює, адже передбачити які саме витрати будуть понесені: скільки разів дитина за рік хворітиме і чи хворітиме взагалі, які гуртки буде відвідувати і як частко, куди поїде відпочивати чи оздоровлюватись, і чи поїде взагалі, та яку вартість складуть такі витрати.

Щодо можливості зміни порядку та способу виконання рішення суду про стягнення аліментів шляхом звернення стягнення на належний боржнику об’єкт нерухомості, Гриценко Л. зазначила, що на практиці такі зміни можливі, однак, вони залишаються все ще важко реалізовуваними, адже не всі судді погоджуються на таку зміну способу виконання рішення суду, а якщо й погоджуються, то частіше в справах про стягнення не аліментів, а заборгованості по їх сплаті, коли розмір заборгованості визначений та становить значну суму, наближену до вартості нерухомого майна.

Однак, як відзначив Уповноважений з прав людини М.М. Кулеба, проблемним питанням залишається, навіть при бажанні батька передати у власність дитині нерухоме майно в рахунок погашення аліментів до досягнення дитиною повноліття, надання органом опіки та піклування згоди на проведення такої угоди між батьками дитини, адже їхня позиція зачасту зводиться до того, що при щомісячній сплаті аліментів дитина буде отримувати, нехай не значне, але фінансування, а право власності на нерухоме майно, на їхню думку, щомісячного доходу не приносить. В ході дискусії професійні юристи та адвокати дійшли спільного висновку, що така відмова органу опіки та піклування може бути доцільною лише в тому випадку, якщо вартість нерухомого майна є значно нижчої від сукупної вартості аліментів, які дитина повинна отримати з моменту отримання у власність нерухомого майна до досягнення нею повноліття, але не більше 23 років.

Лихолат І.П. зі свого боку зазначила, що існує й інший – позасудовий порядок врегулювання питання про передачу у власність дитині нерухомого майна в рахунок аліментних платежів або погашення заборгованості по сплаті аліментів – це нотаріальний договір між батьками про передачу у власність дитині нерухомого майна в рахунок сплати аліментів або нотаріальний договір про сплату аліментів на дитину.

При укладенні того чи іншого договору, зазначила І.Лихолат, повинні враховуватися ряд важливих обставин, зокрема:

Сторонами Договору можуть бути тільки батьки дитини. Незважаючи на те, що законодавець допускає самостійний захист своїх прав особою, яка досягла 14-річного віку такий договір укладено з нею бути не може у зв’язку з тим, що обов’язковою умовою договору про сплату аліментів повинно бути визначення місця проживання дитини. Складність вирішення цього питання полягає в тому, що вирішити таке питання батьки можуть за дитину, яка не досягла 10 років. Тут проблем не буде. Однак, у як нотаріус, так і суд, при визначенні місця проживання дитини віком від 10 до 14 років повинні враховувати думку дитини.

З цього приводу існує багато порушень, зокрема судами, відзначив М. Кулеба, адже часто суд забуває про те, що думка дитини щодо визначення її місця проживання повинна бути також врахована, а навіть якщо дитину й допитують в судовому засіданні, то як правило, це відбувається з порушенням її процесуальних прав, тобто у відсутність психолога, органу опіки та піклування, а то й взагалі у відсутність батьків, або під тиском одного з них.

Зважаючи на те, що нотаріальний договір про сплату аліментів є двостороннім договором та повинен укладатися лише між батьками дитини, а діти старші 14 років мають право самі укладати договори про стягнення аліментів та бути аліментоотримувачами, враховуючи, що в межах нотаріального процесу врахувати думку малолітньої дитини щодо її місця проживання та належним чином зафіксувати її неможливо, Ірина Лихолат бачить вихід з цієї ситуації шляхом укладення двох нотаріальних договорів: спочатку укласти та нотаріально посвідчити договір між дитиною та тим з батьків, з яким дитина проживатиме, предметом якого є визначення місця проживання дитини, а потім, з посиланням на цей договір, укласти та нотаріально посвідчити основний Договір між дитиною та тим з батьків, який проживає окремо, або між батьками.

Найважливішою умовою Договору є встановлення розміру аліментів, який визначається Сторонами самостійно. Розмір аліментів не можу бети нижчим від встановленого законом, може вираховуватися в твердій грошовій сумі, бути прив’язаним до суми, визначеної в іноземній валюті, визначатися у вигляді відсотку (частки) від доходу (заробітку). При останньому варіанті, особливістю договору є те, що в ньому визначається, що саме є доходом, з якого такий відсоток обчислюється та визначається вид доходів, з яких будуть виплачуватися аліменти, а з яких – ні.

Гриценко Л.О. відзначила, що законодавчо не визначеною на сьогодні є ситуація для фізичних осіб-підприємців спрощеної системи оподаткування, в звітності яких відображається лише сума валового доходу та не враховуються витрати підприємця. Це може призвести до суттєвого завищення розміру аліментів при обчисленні державним виконавцем розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду.

Як зазначила Лисенко О.В., така проблема в Державній виконавчій службі існує, адже в ЗУ «Про виконавче провадження» визначення поняття доходу – відсутнє, а тому державний виконавець змушений обліковувати такі аліменти саме від валового доходу, а не від чистого прибутку. Однак, деякі державні виконавці іноді йдуть на зустріч приватним підприємцям та обліковують розмір аліментів в такому випадку в частці від середньої заробітної плати по регіону.

І.Лихолат також наголосила на такій важливій обставині, як встановлення чіткого порядку сплати аліментів в Договорі.

Ще одним, дуже важливим пунктом Договору є встановлення санкцій за порушення істотних умов Договору. Зокрема, не лише за прострочення аліментних платежів, а й порядку зустрічей з дитиною, немотивовану відмову у наданні згоди на виїзд з дитиною за кордон тощо. При цьому, зазначає І.Лихолат, доцільно зазначити випадки, розмір та строки, коли прострочка сплати аліментів може мати місце (випадкова хвороба, відрядження тощо).

Загалом в ході обговорення проблемних питань сімейного законодавства з питань порушення прав дитини та одиноких батьків (опікунів) в рамках круглого столу було виокремлено ряд суттєвих прогалин в законодавстві, реально недіючих норм та суперечностей, які розділені на 6 основних категорій. Для напрацювання законодавчих змін офісом Уповноваженого з прав дитини та Асоціацією адвокатів України спільно створено робочі групи, яким поставлено завдання формулювання пропозицій по внесенню змін для удосконалення чинних норм. Дедлайн проекту заплановано на грудень 2015 року.

Учасники круглого столу з натхненням приступили до викладення своїх ідей в проекті Закону з метою їх подальшого впровадження для удосконалення процесу захисту прав всіх членів сім’ї в розумінні Сімейного кодексу України.

Додатково про захід читайте на сайті ААУ та сторінці ФБ Уповноваженого Президента з прав дитини.

Фотозвіт можливо переглянути у розділі Фото.

Наталія Соловей, Людмила Гриценко